Володимир

Осипчук-Скоровода

 

слова пісень, історія їх створення

Йдемо вниз - складаємо казки, вгору йдем - складаємо пісні

ВОЛОЩУКІЛЕМСЬКИЙОСИПЧУКБІЛОНОЖКОВАСИЛЕНКОБОКОЧ БОКОЧ

 

Пісня "Серед чорної ночі люблю я тебе"
Музика Василя Волощука     Слова Володимира Осипчука


Заспів:
Я лишивсь один. На цілий Всесвіт
Ближчој, ріднішої - нема!
Будь же, будь рішучою нарешті,
Визволи саму себе. Сама!
Голову мою в гарячі руки,
Кучеряву  голову - візьми.
Чуєш, люба, як Земля нас крутить,-
Будемо щасливими  і  ми.

Приспів:
Серед Чорної Ночі люблю я тебе,
Серед Чорної Ночі ти світишся болем,
Серед Чорної Ночі, що з Місяцем йде,
Серед Чорної Ночі, знедолена Доле!
Розквітаєш урешт Богопіллям очей,
Граєш сріберним снігом осіннього поля,
Проникаєш жаданням в Свідомість Ночей,-
І народжуєш Віру, безмежну, як Доля!

Виспів:
Мавка ти відроджена. Шалена!
Зчарувала мовою мене,
Розбудила пісню зелен-клена,
Що тебе ніяк не обмине.
Розкажи мені останні болі,
Чесно, як умієш, розкажи.
Я люблю очей вербовий колір,
Та ж кажи, та ж про любов скажи!

Приспів:
Серед Чорної Ночі люблю я тебе,
Серед Чорної Ночі ти світишся болем,
Серед Чорної Ночі, що з Місяцем йде,
Серед Чорної Ночі, знедолена Доле!
Розквітаєш урешт Богопіллям очей,
Граєш сріберним снігом осіннього поля,
Проникаєш жаданням в Свідомість Ночей,-
І народжуєш Віру, безмежну, як Доля!

Серед Чорної  Ночі люблю я тебе,
Серед Чорної Ночі ти світишся болем,
Серед Чорної Ночі, що з Місяцем йде,
Ти народжуєш Віру, безмежну, як Доля!
Ти народжуєш Вирій володаря Ора!
Серед Чорної Ночі люблю я тебе.

 

Пісня «Прощання з Україною»

Прощай, лебідонько, прощай,
Надії коло зачароване.
Клекоче на землі розмай,
Вмовляє сумнів неприхований.

Літай, лебідонько, літай,
Хоч ми з тобою попаровані,
Уста шепочуть: не чекай
Мій світ(серця) журбою переповнений.

Лети у небо, пам`ятай,
Надія й віра - не розлучені,
Погорду тиху не плекай,
Земля із Місяцем заручені.

Cпівай, лебідонько, співай,
А пісня буде все ж не марною.
Люблю, лебідонько, свій край,
Як ти - то сонечком, то хмаркою!

Розповідає композитор Володимир Ілемський в інтерв`ю Українському Радіо:

“Історія цієї пісні дуже цікава і незвична. Коли Володимир Осипчук приїхав до мене весною 1995 року і привіз багато своїх віршів, я зупинився, зокрема, на творові “Прощай, лебідонько”. Звичайно, текст майбутньої пісні ще вимагав доопрацювання, він ще не був готовий до Пісні і от, користуючись нагодою, я дуже вдячний Володимиру Осипчуку, що він не з тих авторів, що не дозволяють жодного слова правити. Ми довго народжували остаточний текст заново і ви знаєте, була дуже цікава подальша історія.  Якось я довго не міг заснути, передумував як же зробити, щоб це був не просто вірш, а щоб це була  таки Пісня. І я думав, думав, думав і поміняв усі перші рядки кожної строфи. Приїжджаю до Володимира, не встиг переступити порога, а Володимир Осипчук каже мені: ”Ти знаєш, давай зробимо так - першу строфу ось так, другу строфу ось так, а третю - так”. А я дивлюся і вухам та очам своїм не вірю - яж так все однаковісінько переробив щойно вдома, учора.  Це ж треба так, щоб на відстані у 72 кілометри ми так одностайно відчули одне одного. Після такого безподібного випадку, а вірніше, після такої подоби, пісня почала по іншому сприйматися і набрала обрисів не просто Пісні Прощання, а Пісні Взаємного Прощення ! Коханого і Коханої, Хлопця і Дівчини, Чоловіка і Жінки у самому найширшому розумінні.
    Коли Леся Білаш, ведуча програми “Шануймося, друзі”, запитала на прем`єрі пісні у Володимира Осипчука:“Невже ж не шкода було Вам, коли Ваші творіння переінакшують на інший лад?”, автор слів відповів:“Ми, в свій час, отримали, так би мовити, муку вдосконалення і просто хотіли віддати людям, щоб в когось теж народилося подібне почуття. Це пісня про любов і про сучасність, це Разом з тим і космічна пісня, там є Сонце, Місяць і Зоря, ДивоВишній  дохристиянський світогляд. В такий спосіб ми пізнавали,що таке українська душа, через свій,часом жорстокий, але цінний досвід.
     Ми обоє  вдячні Віталію Білоножко, що, можливо, несподівано сам для себе Він став співавтором і дуже вдало передав почуття композитора та поета. Для нас вона стала Піснею не Прощання, а Прошення і ця ж Проща теж закладена в тексті у зверненні-проханні “Прощай, лебідонько, прощай!”.
Після запису Віталій Білоножко сказав буквально таке: «містична пісня»…         Перед рівноденням 2000
  Через 10 років стала зрозумілим, що ця пісня є також прощанням із ложною УкрайІною, адже вислів
«Земля із Місяцем заручені» передає втручання Місяця у взаємодію Сонця і Землі, що й проявилося і на політичному рівні за роки Незалежності, - за саме «Книгою Велеса» (2а) «Воряги» по черзі міняли «Хозарів», а нам за «Красним вінцем віри нашої» потрібно за д.30 одруження Сварога і Землі...

 

«БЕРЕГИНЯ ОРАНТА»
БОГИНЯ ДРЕВНЬОЇ ПРАУКРАЇНСЬКОЇ  МУДРОСТІ ДЕСНОСЛОВІЯ НИЖНІХ та Горішніх ТРОЯНЦІВ -
Рутенів-Руштенів Червоної Рути. Переможниця конкурсу Наша пісня року. квітень 2011

МУЗИКА ВОЛОДИМИРА ІЛЕМСЬКОГО, СЛОВА ВОЛОДИМИРА ОСИПЧУКА,        первісний текст

 

НА ХРЕЩАТИЙ ПОДИВЛЮСЬ БАРВІНОК,
ЩО МОГИЛУ МАТЕРІ  ВСТЕЛЯ.
ВИХЛЮПНУСЯ  БОЛЕМ  СРІБНОДЗВІННИМ,
ДОТОРКНУВШИ  КАМЕНЯ - ЧОЛА.
ДУХ СВЯТИЙ МИРУЄ  НАС  ІЗ  ВАМИ,
ВЖЕ ОРАНТИ  ВРАНІШНЯ ЗОРЯ
ОСІЯЛА СОНЦЕ-МУДРИЙ  КАМІНЬ,
ОЖИВА ТАРАСОВА СІМ’Я.

П   Р   И   С   П   І   В :
МИ - ТРИЄДИНІ, ЗБАГНІМО
НАШЕ  ТРОЯНСЬКЕ ІМ’Я.
ЛЕЛЕ, СВЯТА  УКРАЇНО,
ОРІЇВ - АНТІВ ЗЕМЛЯ -
ЛЕЛЕЧЕНЬКО, УКРАЇНО,
МАТІНКО РІДНА МОЯ.

ОББИРАЮТЬ - ЗНОВУ ЗАСІВАЄМ
УКРАЇНСЬКИМ  ДУХОМ  ПОЛЕ СЕ.
СОКІЛ - РІД  ЗЛІТАЄ  ПОНАД ГАЄМ,
ГОЛУБИЦЮ - ВРАЖИНУ НЕСЕ.
ДІВОНЬКО, ОРАНТО,  МУДРА ПАННО,
НАВЕРНИ УК  РАЙ  НУ ДО ПУТТЯ,
ВІДРОДИ   НАРОД  СВІЙ  МОЛОДАННО,
ВІН  ЗБАГНЕ  ВЕЛИКИЙ  ДАР  ЖИТТЯ.

П   Р   И   С   П   І   В:
МИ - ТРИЄДИНІ, ЗБАГНІМО
НАШЕ  ТРОЯНСЬКЕ ІМ’Я.
ЛЕЛЕ, СВЯТА  УКРАЇНО,
ОРІЇВ - АНТІВ ЗЕМЛЯ,
ЛЕЛЕЧЕНЬКО, УКРАЇНО,
МАТІНКО  РІДНА МОЯ.           8  ВЕРЕСНЯ - 97   -    4 ТРАВНЯ-98

Тепер стало:
Соловей злітає  понад гаєм,
Божу УкрайІну піднесе.

Так що тепер  робити За двома Зайцями? Голе Свастя? За одним Соловєм!

 

БЕРЕГИНЯ ОРАНТА, Триєдина Мати-Птиця, Карна-Горинь-Жаля
До таємниці творення пісні (див. «Устань у Сварзі»   с.338-341)

У нашій дванадцятирічній співпраці із Володимиром Ілемським, мене найбільше вражає, крім самої глибоко національної і разом з ти сучасної музики майстра, до слова кажучи, від Великого Бога, уражає Богословенним впливом Божа Таємниця відбору композитором конкретних текстів, які кладуться його душею на музику. Несподівано ми визнали подобу гіркого талану одне одного і добре бачучи свої недоліки, почали настирливіше працювати над собою.
Ми збагнули, що ми є забутими Великим Богом з часу розп’яття Божа і його Божої сім’ї 368 року х.е. (нашої доби). 321 року був Перший Нікейський Вселенський християнський собор, а 533 року вже був П’ятий і вони перенесли реальні події Руської землі на чотири століття назад витворивши через нас же Ложну історію Ішуї-Суста від Логоса, а нам віддавши згодом як ЛжеБожу історію. Ель-Лада, ВелеЛада із головою Зозулі це робила вже не раз. І тому ми вирощуємо “на нашій не своїй землі” наших, але чужих дітей-зозуленят. Але ж Бог і Анти-Бог це речі протилежні, як Вогонь і Вода, як Біле і Чорне. Підміна ІстОрії врешті обернеться ж Страшним Судом для всіх царів усіх народів. Германаріх, дійсний винуватець розпинання Божа, а це стверджує Асов, російський реконструктор Влес-Книги, закінчив життя самогубством. В Україні теперішній є тисячі гір із назвою ГолГора, Лиса і так далі. Саме це й означає в корені Голгофа за Миколою Ткачем. У нас було тисячі своїх Спасителів, але чому ми маємо поклонятися чужому, який нас губить, а не Рятує? Бо Смерть - це Воскресіння!?
Отак крок за кроком ми почали осягати боротьбу Правди і Кривди, розрізняти Ложного бога від Логоса і Ве ликого Бога Голосу Музики Тай-Расової Душі. У ваганнях між Сонцем і Місяцем, між Днем і Ніччю, ми зросли ся із рідною Землею, розіп’ятої на Космічних вітрах. І виявили Свій Вітер з України, підійшовши впритул до ус відомлення Надзвичайних Нав-Туральних Скарбів Радісного Трипілля-ТуриПілля. Перетерпівши в божествен ному терпінні, ми вигукуємо разом із Тарасом Шевченком: “Прокинтесь, люди, День настав!”
Не відкидаючи пам’ять про загиблих Матерів, що відійшли ради Нової Землі “в сем’ї вольній, новій”, ради Десятинної ПрісноДіви, ми можемо і шануємо усіх Матерів своєю піснею про Вічну Берегиню-Бережу-Березу. Чорно-Білу, Рябу Курочку Рябу, що має знести Золоте Яєчко- Золоте Сонце Наджиття на Вічному Березі Любови.
Десь отак ми і вийшли нині на розуміння власної “Пісні про Берегиню Оранту-Горанту”, написаної вже кілька років тому. Мистецтво не може творитися поза особистим досвідом, Крадений Зозулиний Досвід, не перепущений через серце одноплемінників, неминуче помститься рано чи пізно. З брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся. А про Скоро-Воду Дух-Овність нашої пісні судити слухачеві.
Так як не можна не бачити в Горанті, матері Ярослава Володимировича (Мудрого) - Горислави, бо ж їхні імена допов нюють одне одного і є ключами до Богорозуміння усіх Божинь взагалі, також я не можу не бачити в образі Горанти долі своєї рідної матері Галини Федорівни Царук-Матвієнко. Жадаючи повернути Матір, втрачену ще в 13 років, ся й складав слово за словом даний текст. Спасибі, що поряд була чула душа Володимира Ілемського.
Не може не сказати про свої студії над розшифруванням карбів Софії Київської.
За 20-титисячолітньою Ніччю Української незлибної Берегині Небо зберігає поперідний Період-День у 20 тисяч років. З’єднавши ці два кола ДажБога-ДважБога ми й виходимо нарешті на розуміння циклу Великого Хорса у 40 тисяч років, закодованого у Первісній Софії-Десятинній БогоРодиці. І тоді Незрушна Стіна, Тінь Дерева Життя не просто ламається,- вона зникає від прямої дії Світла і ТриСвітла. Чоловічого і Жіночого Свастя, які прикраша ють Софію Київську. Ми дочекалися Сонця Правди Тараса Шевченка. І тільки тоді, і саме подібно так може настати новітній День для справжніх троянців, але то вже тема іншої нашої спільної пісні “Зустріч із Батьківщиною”.
Володимир Осипчук-СкороВода, На рівнодення 2000

 

ТАРАСОВА  ЗОРЯ - Сіверська  Зоря – Украйінська  Зоря з Орія
Музика Володимира Ілемського     Слова Володимира Осипчука

Дні проминули, дні ідуть,
Хоч душам нашим, часом, тужно,
Дні прокричать про нову путь,
Бо УкрайІнцям в пеклі душно.
Дні пропливуть під небеса,
Дні прогримлять у небі синім,
То ж не лишайся сам на сам, -
Неси Вкраїні подвиг синів.
Гей Сівер лютий - не біда,
Твоєї ласки ми діждались
І ти Зорю ТаРаса дав, -
Вкраїнцям з нею не розстатись.
Крутися, Земле, ти в нас є,
Як будуть зраджувать - не дайся!
Твій розум, Земле,  серце п`є,
В Дніпро-Людину закохайся!
Дні просто неба - майбуття,
Дні протиріччя, як минуле.
Пророче Дніпре, - Ти життя,
Ти є Словутицем заснулим.

Кода:
Крутися, Земле, ти в нас є,
Крутися, Земле, ти в нас є,    
Як будуть зраджувать - не дайся!
Не дайся!

( Новгород-Сіверський живе Від щастя Сіверщина плаче - Князь Ігор сходить з добрих веж, Щоб ЯроСлова Землю бачить).
         Василь Божий (Бокоч) співав цю пісню ще під назвою “Пісня української зорі” при температурі 39 градусів. Ми вже збиралися його відраджувати від такого навантаження і перенапруги, але Василь як справжній  артист і мужній чоловік чітко відмовлявся: Ні, ні, ні, хлопці, це моя пісня, хороша, велична, натхненна, вона має жити. Через кілька років виконання цієї пісні по Україн ському Радіо та захоплень під час рідкісного виконання цієї речі на публіці, ми, автори пісні, зрозуміли, що справді потенціал Зорі є надвисоким. Отож збагнули, що слід уточнити її назву - Так народилася заново Тарасова Зоря.
  Нам казали, що коли у Верховній Раді розпочиналися нестерпні сварки, Українське радіо кілька разів ставило величну і надихаючу на Трисвітле майбутнє «Пісню української зорі».
  Тут як раз нагода згадати, що за сумлінною душею Володимира Ілем ського вже є кілька сотень музичних творів різноманітних жанрів. А пісні, яких вистачило б не  на один, а багато вечорів у палаці культури “Укра їна”. Він вже написав на слова Тараса Шевченка, Івана Франка, Максима Рильсько го, Володимира Сосюри, Григорія Чупринки, Сидора Воробкевича, Петра Харченка, Вадима Крищенка, Дмитра Павличка, Галини Гордасевич, Юрія Сердюка, Валентини Ковалівської, Володимира Зикого та багатьох інших.
   Прийшов час подивуватися Україні, якого майстра породила Бойківська Ілемня. Сподіваємося, що вже в останці осені стражденного двотисячоліття авторський вечір композитора підготує Коломия, де маестро здобув початкову  музичну освіту.На Великдень-Рівнодення 2000
   Пройшло 10 років і ця пісня усвідомлюється як Свароже Послання. Адже Дніпро-Славутич-Словутиць-Берестен має також назву Варух, Се Варух. Тобто Дніпро є Сварожим втіленням і відповідно слід кричати і волати, що Тата і Діда УкрайІнців крижовано Шістьма цвяхами-дамбами. Спражнє оживання воскресіння Великої УкрайІни має бути усвідомлено у Дідній Славі Рідного освоєного часопростору – Сварги.
Усі Боги пошлюблені. Сварог і Сварга-суть Бінокля Далебачення Великої України-Руси! Річка Вир на Білопіллі впадає в річку Сейм-Семь КиївоРуською  мовою!  Дорогий і звитяжний, довготерпеливий Українцю, маємо врешті свою неповторну хронологію Великої УкрайІни від Краю Інського, Свою Право Віру–Арійське Православ’я на чолі із Оседнем-ХрисАнтом, Українську Русь від племені Русколань з Кавказьким Ісходом ІУ ст. на Дніпровські Землі-500-літню Державу Божа.
Відкрито також імена остатнього Арія–Оседня, Бооса, Буса, «Старого Ярослова» за «Словом» чи «Старого Словена» за «Бояновим Гомоном» чи Ора за «Посланням Оріян Хозарам». Отож знайдено Своє Дерево Життя, Свою Небесну Украй Інську Хату про яку прорік Тарас Шевченко:
             «І на небі, а не тільки на чужому полі, в своїй Хаті Своя й Правда і сила І воля!».  – 2010 рік

 

Я  вірую в любов,

музика Володимира Ілемського, слова Володимира Осипчука

Чого вона так жалібно кигиче,
Чого ридає, наче немовля?
Любове ненароджена, ти кличеш,
І всі чуття твої мені болять.
Влітаєш в душу і жадаєш дії,
І Боже-Вільних, надлюдських думок,
І в кожнім твоїм порусі надії
Я жебоню, як у траві струмок.

Я вірую в любов,
Я вірую в любов,
Я вірую, я вірую в любов.
З любові -Сонцеквіт,
З любові - Добрий Рід.
Любов, любов тримає світ!

Кого спитаю і кому довірю,
Кому надію серцем переллю?
В нову любов я вірую, я вірю,
А де ж подіну у душі стару?

Я вірую в любов,
Я вірую в любов,
Я вірую, я вірую в любов.
З любові -Сонцеквіт,
З любові - Добрий Рід.
Любов, любов тримає світ! 

 

 

  Нова редакція тексту пісні
Чайка Любові   – Жалю
              „І мертвим, і живим, і ненарожденним”Тарас Шевченко
«І твоя незрадлива, материнська ласка усмішка і засмучені очі хороші ласкаві твої» Андрій Малишко
                 музика Володимира Ілемського, слова Володимира Осипчука–СкороВоди
                 виконує Народний артист України –  Олександр Василенко

Чому вона так Жалібно кигиче,
Чому ридає, наче немовля?
Любове Ненароджена, ти кличеш,
І всі слова мені ізнов болять.           (скрики Матері Чайки!)
Влітаєш в душу і жадаєш дії,
І божевільних, надлюдських думок, –
В Горішній Україні Українній         І в цьому Диво-Таїнстві надії (буйнім)
Я жебоню, як у траві струмок.         (скрики Матері Чайки!)

Приспів:
Я вірую в любов,
Я вірую в любов,
Я вірую, я вірую в любов.
Любов  – ТриСвітлий Рід,
Любов – Слав’Янський Плід.
Любов, любов тримає світ!                    
Любов  – від Жалі Рід,
Любов – це Жалі Плід.
Любов стара тримає світ!

Кого спитаю і кому довірю,
Кому я Жаль свій серцем переллю?  (скрики Матері Чайки!)
В нову Любов я вірую, я вірю,
А де ж подіну у душі Стару?           (скрики Матері Чайки!)

Приспів:
Я вірую в любов,
Божественну любов,
Я вірю в Незрадливую любов.
Любов  – ТриСвітлий Плід,
Любов – Слав’Янський Рід.
Любов, любов тримає світ!                (скрики Матері Чайки!)
Любов  – від Жалі Рід,
Любов – це Жалі Плід.
Любов стара тримає світ!   (скрики Матері Чайки!)


Повтор приспіву:
Я вірую в любов,
Бо Жаля – це  любов,
Я вірю в Ненароджену любов.
Любов  – ТриСвітлий Плід,
Любов – Слав’Янський Рід.
Любов, любов тримає світ!        (скрики Матері Чайки!)
Любов  – від Жалі Рід,
Любов – це Жалі Плід.
Любов стара тримає світ!   (скрики Матері Чайки!)

1981-2007-02-22+2007-08-14

 

 

Осінь починається у серпні - ВертАються Землі живі скрижалі - В Божественній  Любові  засіяти -У Полум’ї  Ранкової  Росси-О як себе нелегко відшукать-Тихо доторкаючись очей…

Виконує співак та композитор Василь Волощук

1.Наче серце бився гаряче,  Жовтий лист, упавши в руки теплі.
Осінь починається у серпні,       Осінь починається у серпні,  
Тихо доторкаючись очей.

2.Тихо так, мов  милої  уста,        А коли вона зблизька всміхнеться
Слово одривається од серця,        Мить  життя,  мов Сонце,  золота!

3.  Не хочу думати, я хочу відчувать,     Розслабитись, упасти, засміятись.
    О як себе нелегко відшукать,             О як себе нелегко відшукать,
В Божественній  Любові  засіяти…


4.Я хочу світла чесної сльози,  В мені ж ТриСвітло суму та печалі -
 У Полум’ї  Ранкової  Роси    -   ВертАються Землі живі скрижалі!
           
5.Наче серце бився гаряче,  Жовтий лист, упавши в руки теплі.
Осінь починається у серпні,     Осінь починається у серпні,
Тихо доторкаючись очей.

      Ця пісня створена у співавторстві із співаком та композитором Василем Волощуком. Земляк Володимира Ілемського, бойко з Рожнятівщини, мене вразив надвисоким рівнем вимог до тексту і музики.  Розмова почалася із моїх давніх двох строф ще 1979 року. Образ листочка, як серця, мене хвилював та усвідомився тільки після напрацювань по священних текстах «Книги Велеса». Власне, глибинну поезію оцінив лише через 30 років – вірш був складений з доленосної миті першої близькості з майбутньою дружиною. Справжність миті породила врешті і справжню музику.
   Василь запропонував знайти ще одну строфу, відмовитись від приспіву і засвідчив щільність і наповненість тексту! Врешті з’ясувалось, що ми не може мо зупинитись на назві спільного твору – кожен рядок може бути назвою пісні.
  Далі хай вирішує читач і слухач, але, здається, нам вдалося виразити суть украйІнської філософії – філософії серця! Пророчого бачення речей!

 

СВІТЛОЩАСТЯ
                                 слова  Володимира Осипчука,
                                 музика Володимира Ілемського
виконує Народний артист України Олександр Василенко        

Знаєш, був я молодий, забіякуватий,
Зупинила ти  мене, буду дякувати.
Я й не бачив ані Сонця, ані Місяця,
Я й не думав: Місяць сяє, Сонце світиться!
Полюбив же я тебе, Діво КароОка,
Молодик наш відродивсь, ти ж моя Морока,
Бо як Сонечко знайшлося - твоє личенько,
Я навік зачудувався, моє лишенько!
Чи ти Карма, чи ти Див, чи ти Карно гарна,
Заспіваю на весь світ і таки недарма.
Сонце, Місяць і Зоря возз`єдналися,
Душі наші допотопні розсміялися.
Здрастуй, Мавко, ти прийшла веселково файна,
Бо твоя космічна cуть в космах Сонцедайна.
Іще дужче я люблюся, не налюблюся, _
І святкує Світлощастя рідна вулиця!
--------------------------------------------------  
Ми впізнали в Чорну Ніч Зорі Українські,
Народились почуття як пророчі вісті.
І Жар-Птиці невмирущії братаються,
Сутність наша праслов'янська повертається.
     Квітощастя
Ой ти , каро кароока, Пек-печальна,
Моя Вістино на все життя прощальна.
Квітом Папороті квітну срібноданно,
Серед Ночі, серед пралісу жаданно.
Подарую Україні Диво-Квітку,Призабуту але вічну, взнаєш, свідку.
 Хай оживить Квітка плем'я УкрайІнців,І з хреста ми знімем Бога  Укра   - І.Н.Ц.І.

 

Вітер з України      Виконує заслужений артист України Василь Бокоч-Божий, баритон
Музика Володимира Ілемського,слова Романа Локтєва (козак Лікоть).   Переклад з російської  Владомира Осипчука
Гомін РусьКоЛанії-Вітер з України, Вінчання  Дніпра й Кубані, Водана і Божого Сонця!
д.33 ВКЗ:Се Требу Нашого ОсеДеня, Осе–Дня маємо, яко Отця Нашого,  В ПонТійському Березі і в РОсії  гради маючи збудуться! І се Руси–рушії  штиві рушили – ідуть от Білої Вежі  і  одо  Росії  у  Дніпровські, НепреЗемоЗемлі. І та мо Киє утворе Град Київ. І се Словутні конче Кінці, Сукупність– Си Копище – Поляни, Древляни, Кривичі і ЛяхОве –на
 Кущі Руському. І стали суто СтаРусичі! СтаРа Січ!  + СЛОВО:Того Старого Володимира,  (Даж-Божого Гордині),
 не лжі Бісовій пригвоздити к Горам Київським”!Вітер з України ,  арія Кия Гордині   з опери Великий Ярослав

1.У степах Руськоланії         Кия Русь народилася.
До степів  Земле-Хвилями   Гори з Півдня ідуть.
А між Горами звивисто,      Ріки чистії, бистрії -
Славний Вирій Троянців,    Вкраїні несуть!
Приспів: В нас  діяння Божественні,Заповітом завіщані,
В нас свобода, що радістюПереповнює Край!
Земля й Дніпер обВінчані, Із Кубаніявився нам
Кий Гординя від Світу Прав,Божем сповнений Рай.
2. Диво-Гори Високії,
Рідні Велети Божії                
Вічне Небо  нагадують,
Див-Бика і Змію!
Русичі  босоногії
Через терни колючії
Осягають хребтів
Змієборчу сімю.
Приспів:  В нас  діяння Божественні,
Заповітом завіщані,
В нас свобода, що радістю
Переповнює Край!
Земля й Дніпер обВінчані,
Вже Старий Володимир скрес
Як Гординя від Світу Прав,
Божем сповнений Рай.
3. Краєм сонця палючого,
Вітер-вихор гуляючий,-
В Сонці Краснім скупайтеся,
Йдіть в чебрець й ковилу!
По росі  Руськоланії,   Степовою дорогою, 
Україна верта   
Володимирів Луг!
Приспів:  В нас  діяння Божественні,Заповітом завіщані,
В нас свобода, що радістюПереповнює Край!
Земля й Дніпер обВінчані,         Із Кубані явився нам
Кий Гординя від Світу Прав,Божем сповнений Рай.
Земля й Дніпер обВінчані,
Руськоланський явився нам    Володимир  від Світу Прав,
Божем сповнений Рай.             Божем сповнений Рай!

 

Зустріч із Батьківщиною
Музика Володимира Ілемського   Слова  Володимира Осипчука
Виконує заслужений артист України Василь Бокоч-Божий, баритон
Пісня теперішнього майбутнього записана оркестром народної та популярної музики Українського радіо під керівництвом Святослава Литвиненко 24 травня 2006 року


Очі заплющу, впаду, поцілую траву,
Сонцем пронизаний знову лювлю почуття
Сином природи у травах до Тебе пливу,
Добра Уяво, де Межі, це Сон чи Життя?
Очі розплющу, люблю цю  пахучу траву,
Сонцем пронизаний сію святі почуття
І по долині зеленій  до Тебе пливу,
І ненаситно впиваю Великим життям?
Ні, то неправда, що сили вже в мене нема,
Віронько-віро, ми разом з тобою повік,
Серцем я чую - Душа, як Природа,  жива
Віронько-віро, я п’ю твій невидимий сік.
Приспів:
Не раб, не цар, а Таїна Природи
В мені бунтує волею Отців,
Гей Українцю, ти дитя Свободи,
Ти весь межа, межа усіх світів!
Виспів:
Божа Земля,
Моя Віра свята,
Божа Земля,
Моя Віра жива,
Божа Земля,
Моя Божа Земля !!!

 Знову ожив давній текст часу мого навчання в Шевченковому університеті.  Страждання першого нерозділеного почуття. Усвідомлення ніжності Трави, яка потім оживе відкриттям 108 трав рукопису Ора – Дажбожого тонкого світу, який заперечує Звіриний Зодіак-Живодьбу і сконцентровує серце на п’ятьох образах людини в Золотій Пекторалі, де відкривається Першорус Пуруша. Знак глибинної єдності Інь + Янь. Веде до Перемоги Шостого Дня Творення-Відродження. Тут поезія вже стає частиною математики і навпаки. Відкривається своя Божа Земля, виконується пророцтво Тараса Шевченка про Праведний Суд! Повне злиття з Таємничою Невидою Природою Людини, яка шанує Прав, Яв, Нав!

«О милий Боже України!
Не дай пропасти на чужині,
В неволі вольним козакам!
І сором тут, і сором там –
Вставать з чужої домовини,
На суд твій праведний прийти,
В залізах руки принести
І перед всіми у кайданах
Стать козакові...»
       „Гамалія”, Тарас Шевченко

 

 

СТАНЦІЯ ПІВНІ

Мчуся в електричнім коридорі:
Рейки і мережа і вогні.
Люди промайнули на пероні:
Станція малесенька — Півні.
В корені чуттів лечу думками,
Що словами болю бродять в нас.
Чи знайду найголовніші злами,
Що здійснили наш болючий час?
Може, подолаю катастрофу
Віри і зневіри водночас
В рух життя, як гармонійний розум,
Що в природі мудрій не зачах?!!
Може, він ось тут бере початок, —
В бігові коліс — шалених днів,
Що віщують Сонцеві вставати
В перших криках вранішніх півнів?!
Рух Землі йому дає початок,
Лиш в єднанні Сонця і Землі
Виросте твій син тобі нащадком,
Й не забуде материних слів.
Крутить Місяць Надзвичайні Кола,
Божі Кола крутить й НебоЗвід.
За велінням Божа Ясні Чола
Будуть,  як збагнемо ДивоСвіт!
Бережинна, Віща Електричка
Привезла мене в Цілющу Древ
Оживляти Сухолісам Личка
І Жар-Птаха, що в мені не мре!
Дай же, доле, не зійти, не збочить
На шляху, що вiчно у мені,
Щоб себе самого не проскочить, —
Станцію малесеньку — Півні!

 

 

Є ще пісня Заворожи мені волхве на слова Тараса Шевченка та музику Володимира Ілемського. Проникливе виконання Володимира Ілемського.виявляє Шевченків біль за Праведну Україну – Матір-Славу,
яка явилася Малому Тарасу ще в 13 років…

Додаю текст Пісні Велеса. Є вже музика Василя Волощука, але нема грошей на запис

Пісня  Велеса.   Ора-Батька  від 22 квітня  7519 року - 2011
Зрушення   Віри-Вирію   Огнищан   Старгітая   Воскресінням  Скутії

Великі   Батько  і   Великі   Мати, -
Любов   сердечна   Вирію   Трипілль,
Час   Старгітая-Велеса    впізнати,
Рятівника   усіх   Троянських   піль.

Євразія   в   Нас   виражена,   враже, 
Великою    Трисуттю     чесних    Від
Сьогодні   Українець   вам   розкаже: 
Горить    багаття    вище   пірамід!

Приспів:
Є  Цар-Гора,    є  Цар-Ріка,      Цар-Сонце.
Три   Стани,   Три Дороги   Всіх   Предтеч –
Три   Царства   Божа!   В серці  кожнім  сон  цей!
Є   три синИ,   є  Чаша,  Плуг   і   Меч!

Се   ІндоКиїв    Білий   оживає –
Вертає   душі  золотих   надбань,
Скресай   же,  Велесе,  мій  Боже   Старгітає,
Як   Святослава    золота    хода!

Поставте   Образи   свої   Праворуч

Прийшов   Час   Правди    від    усіх  Світів
Час   поклонитись    Диву,    Батьку-ОРУ, -

Йде   Скіфія   на   крилах   всіх   вітрів!

Вертається    своє    святе  Трисуття,
Свій  Вишень,  Сіва,   Брахма золотий!
Самозароджене   в   тобі    могуття, -
Свій   ШестиРід,    що    Перуна  зродив!

Приспів:
Є  Цар-Гора,    є  Цар-Ріка,      Цар-Сонце.
Три  Стани,   Три Дороги    Всіх   Предтеч –
Три  Царства  Божа!   В серці кожнім сон цей!
Є  три синИ,  є  Чаша,  Плуг   і   Меч!

Се   ІндоКиїв   Білий   оживає –
Вертає   душі  золотих   надбань,
Скресай  же,  Велесе,  мій   Боже   Старгітає,
Як   Святослава   золота   хода!
Бо  Царські   Скіфи  вірили  в  Купайла,         У   Кравенців   скресає   Ярослав,
За  Русичів-Давжбожичів  подбаймо,          За   Суреніженців   Великий   Лад!

Ми  серце  БОЖА  сповнили  по  вінця,     Бог   і   Богиня  справжні  (щирі)   УкрайІнці!

вверх