Володимир

Осипчук-Скоровода

 

ПОЛІЩУКІВСЬКІ ЧИТАННЯ

Вступне слово Володимира Осипчука-Скороводи.

На перехресті біології і географії (біографія В.В. Поліщука).

Програма Дванадцятих Поліщуківських читань.

Перелік доповідей та повідомлень, зроблених на Поліщуківських читаннях.

 

ВСТУПНЕ СЛОВО ВОЛОДИМИРА ОСИПЧУКА

            Вже не пам’ятаю нашої першої зустрічі з Віталієм Володимировичем. Пізніше, виконуючи завдання редакції журналу «Надзвичайна ситуація», - брав у нього інтерв’ю. Я був вражений його несподіваними узагальненнями, енциклопедичними знаннями та мистецтвом підтримати розмову на будь-яку, інколи, на мій погляд, специфічну тему. Ми стали приятелями. Я часто заходив в Інститут географії, що на вулиці Володимирській, де він працював. Поділитись своїми думками, ідеями чи просто поспілкуватись з Віталієм. Він завжди радо зустрічав мене, пригощаючи звареною за власним рецептом кавою з коньяком.

           Я приніс роботи В.В. Поліщука в «Надзвичайну ситуацію». Редколегію журналу зацікавили сміливі і аргументовані гіпотези автора відносно періодичності світових потопів - було прийнято рішення опублікувати ці матеріали в журналі. Він був дуже задоволений цими публікаціями та й журнал ще платив гонорари! Допитливий читач зможе познайомитись із цими публікаціями в журналі «Надзвичайна ситуація» за 1998 рік - число 1, 8, 9.

            Потім мені вдалося ближче познайомити двох академіків Української міжнародної академії оригінальних ідей - Віталія Поліщука та Арнольда Кулинковича. Арнольд Кулинкович, геофізик з міжнародним визнанням, взяв хронологію встановлених В. Поліщуком десяти світових потопів, і зробив апроксимацію на майбутнє. Тепер ми маємо дати всіх потопів (з точністю до ста років!) без обмежень - як тих, що були так і тих, що будуть. Перший відомий з них - Кам'яно-Могильний, що відбувся 13400 років тому, який і сьогодні визначає наше життя, зафіксований в найдавнішій кам'яній бібліотеці світу - Кам'яній Могилі на річці Молочна під Мелітополем.

            В пам’ять вченого-біолога Віталія Поліщука, засновника лабораторії біогеографії Інституту зоології НАН України, творця історичної біогеографії, катастрофіста я започаткував Поліщуківські читання. І тим працюю над Позитивною Катастрофою - зціленням планети Земля!

            Перші такі читання відбулись вже на сороковини його смерті в конференц-залі Інституту географії, другі - на річницю. Потім Поліщуківські читання стали регулярними - щорічними. Спектр тем, які обговорюються на читаннях, досить широкий – від питань економіки до езотерики. Та й доповідачі у нас різні: від член-коресподентів Національної академії наук, докторів і кандидатів наук, у портфелях яких монографії, підручники, десятки статей в наукових журналах - до авторів, у яких інколи ще нема публікацій.

            Я являюсь незмінним організатором та ведучим цих читань. Користуючись нагодою - висловлюю щиру подяку директору Інституту географії НАН України Леоніду Руденко, директору Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України Ігору Акімову, колишньому директору Ботанічного саду КНУ імені О.В. Фоміна Василю Васильовичу Капустяну, директору Національного науково-природничого музею НАН України Ігору Ємельянову, а також послідовникам Віталія Поліщука - біологу Валентину Багнюку і біологу-кібернетику Петру Василику та колегам Віталія Поліщука по Українській міжнародній академії оригінальних ідей Арнольду Кулинковичу та Олександру Котенко за сприяння та допомогу в проведенні Поліщуківських читань. На жаль, В. Багнюка, П. Василика, О. Котенка - вже нема з разом нами.

            Познайомтесь, будь-ласка, з матеріалами, опублікованими на цій сторінці сайту: біографією В.В. Поліщука, написану його колишніми колегами, програмою Дванадцятих Поліщуківських читань та переліком доповідей, зроблених на читаннях. Маю надію - хтось з наших читачів стане доповідачем майбутніх Поліщуківських читань.

м. Київ, 6.12.2015р.

 

 

НА ПЕРЕХРЕСТІ БІОЛОГІЇ І ГЕОГРАФІЇ

В.В. Поліщук             1 липня виповнилося б 70 років відомому вченому-біогеографу, докторові біологічних наук, академіку Української міжнародної академії оригінальних ідей, члену-кореспонденту Української екологічної академії Віталію Володимировичу Поліщуку. Він був неординарною особистістю, вченим-енциклопедистом у багатьох галузях біологічної науки.

            Те, що він став біологом і талановитим дослідником, було закономірним продовженням ланцюжка не випадкових (у житті нічого не буває випадкового), передбачених долею подій.

            І місце, і час нашого народження, і соціально-побутове, а особливо — культурно-духовне середовище дитинства формують той простір нашого майбутнього буття, який вирішальною мірою визначає і вектор розвитку особистості, і багато в чому — напрям її фахових інтересів.

            Віталій Поліщук народився у с. Богоявленка Марийського району Донецької області, в сім’ї вчителів. Пізніше, під час перебування в цих краях, він із щемом у серці пригадував своє дитинство: біляві охайні хати, глиняні долівки, встелені пахучим степовим зіллям, на стінах образи святих і портрети Шевченка, увінчані вишитими рушниками. Біля хат дбайливо оброблені городи із залюбленими у сонце соняшниками.

            А потім був переїзд до Києва, пов’язаний зі вступом Любові Костянтинівни Поліщук, мами Віталія, до аспірантури при Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка (КДУ). Згодом Л.К. Поліщук стала відомим професором з фізіології рослин. І не дивно, що її син, змалку допитливий і спостережливий, виявив нахил до біології. Вже з 4-го класу він став юннатом, і це дитяче захоплення живим світом зумовило вибір професії.

            Після закінчення біологічного факультету КДУ Віталій спочатку працював лаборантом відділу іхтіології Інституту гідробіології Академії наук, згодом вступив до аспірантури, де його науковим керівником став відомий учений-гідробіолог професор Яків Якович Цееб. На той час інститут очолював непересічний організатор науки, вчений-альголог, талановитий педагог академік АН України Олександр Вікторович Топачевський. Він також відіграв значну роль у становленні молодого дослідника.

            Спочатку наукові інтереси В.В. Поліщука сфокусувалися на вивченні санітарно-гідробіологічного стану однієї з найбільших лівобережних приток Дніпра — Десни — як головного джерела питного водопостачання Києва. Вдалим підсумком наукових досліджень цієї ріки, розпочатих вітчизняними гідробіологами ще в довоєнний період, стала кандидатська дисертація «Донна фауна ріки Десни та її зміни під впливом забруднень», яку В.В. Поліщук захистив у 1964 році.

            З плином часу розширилося коло наукових інтересів молодого вченого. У зв’язку із зарегулюванням стоку Дніпра актуалізувалися питання зміни санітарно-гідробіологічного режиму як самого Дніпра, так і його приток. У центрі уваги дослідника тепер опинилася головна правобережна притока Дніпра — Прип’ять. Результати комплексних і глибоких досліджень В.В. Поліщук узагальнив у монографії «Планктон річки Прип’ять» (у співавторстві з Д.О. Радзимовським).

            У 1969 році за постановою Ради Міністрів УРСР «Про заходи щодо поліпшення, охорони і використання малих річок» було створено цільову комплексну науково-дослідну групу з вивчення малих річок, до якої ввійшли фахівці низки провідних академічних інститутів і вищих навчальних закладів України. Координатором робіт визначили Інститут гідробіології, зокрема лабораторію малих річок, яку очолив В.В. Поліщук.

            Цей період діяльності Віталія Володимировича, який ідейно і методологічно керував усіма міжвідомчими роботами, виявився надзвичайно плідним. Було ґрунтовно досліджено понад 100 рік України (Полісся, Карпати, гірський і степовий Крим, Причорномор’я та Приазов’я). Очолюваний В.В. Поліщуком загін учених неспростовно довів, що практиковане в УРСР екстенсивне використання водних ресурсів малих річок і території їх водозбору спричинює зменшення водності, зміну базису ерозії, обміління, замулювання і заростання русел, евтрофікацію води та деградацію чорноземів — неоціненного скарбу України. Отримана у результаті цих досліджень наукова і прикладна інформація була сконцентрована у низці монографій, збірників та довідників («Гідробіологія і гідрохімія річок Правобережного Придніпров’я», 1978; «Малі річки та їх охорона», 1988; «Возрождение малых рек», 1989 тощо). Названі праці стали підгрунтям для розробки стратегії і тактики охорони та управління водними ресурсами держави. Спираючись на багаті оригінальні матеріали досліджень, В.В. Поліщук із притаманною йому активністю і сміливістю не раз виступав проти реалізації хибних водогосподарських проектів на кшталт Дунай—Дніпровського водогосподарського комплексу, розчищення та каналізування малих річок, осушування боліт, дощування чорноземів тощо.

            Важливі у фундаментальному і приклад ному значенні результати досліджень В.В. Поліщука були покладені в основу його докторської дисертації — «Склад, географічні особливості та генезис гідрофауни водойм України», яку він успішно захистив у 1978 році.

            Та чи не найбільшим творчим захопленням вченого був басейн Дунаю, що охоплює більшу частину Центральної Європи і є колискою багатьох європейських культур. У дослідженні Дунаю Віталій Володимирович був яскравим послідовником відомого вченого старшого покоління Ю.М. Марковського. Але В.В. Поліщук пішов далі. Ще 1974 року вийшли друком фундаментальна монографія «Гідрофауна пониззя Дунаю в межах України», яка стала однією з найповніших узагальнюючих праць з проблем видової різноманітності водної фауни дельти Дунаю, та книга «Биогеографические аспекты изучения водоемов бассейна Дуная в пределах СССР» (у співавторстві з I.Г. Гарасєвич, 1986). Лебединою піснею Віталія Володимировича стала його монографія «Історична біогеографія Дунаю» (у співавторстві з В.В. Шепою). Ця книга приковує увагу багатоманітністю аналітичних підходів, широтою розглянутих питань, нетривіальністю бачення геологічної історії Землі та розвитку людських цивілізацій. В.В. Поліщук одним із перших зрозумів, що басейн Дунаю — надзвичайно цікавий і багатообіцяючий об’єкт біогеографічних досліджень, а його біота (особливо водна фауна) містить ознаки порівняно недавньої ізоляції від інших річок Чорноморського басейну та включає екологічні раси і форми організмів, притаманних Середземномор’ю.

            В.В. Поліщук був організатором й учасником багатьох наукових експедицій — як в Україні, так і за її межами. Виїзд в експедицію він завжди сприймав як свято. У полі вчений працював натхненно і невтомно, заряджаючись енергією Природи і розвантажуючись психологічно. Його експедиційний робочий день починався не пізніше 5-ї години ранку. До світанку він встигав «намотати на власний спідометр» щонайменше 10-15 км, попередньо оглянути район обстежень, виявити цікаві біотопи, визначити репрезентативні станції досліджень. В експедиції Віталій Володимирович не гребував ніякою роботою: брав участь у відборі, описі, фіксації й етикетуванні гідробіологічних проб, разом з лаборантом тягав волока, ставив рибальські сіті, носив воду.

            Ми переконані: в Україні не знайдеш місця, якого б він не знав і ретельно не обстежив. В.В. Поліщук досліджував також багато регіонів колишнього СР.СР і деяких країн далекого зарубіжжя. Під час експедицій до Сибіру, пустель Середньої Азії, Алтаю, Паміру з ним траплялося чимало пригод, іноді і небезпечних для життя. Витривалий, загартований організм, сміливість і кмітливість неодноразово виручали його в екстремальних ситуаціях. На жаль, цього не скажеш про його інститутські будні та інші життєві колізії. По-дитячому нестримно радіючи кожній знахідці реліктової істоти, Віталій Володимирович сам був «реліктом» у науці, володів надзвичайно багатими і глибокими знаннями в різних сферах біологічної і суміжних природничих наук, вирізнявся нестандартним мисленням. Тож не дивно, що чимало чиновників і «вузьких» кабінетних учених часто не розуміли В.В. Поліщука, нерідко різко і несправедливо критикували його концепції та методологію досліджень.

            Як справжній учений-натураліст, він, мов із цілющої криниці, черпав нові й нові знання, постійно втамовуючи спрагу пізнання. Віталій Володимирович не тільки цікавився екологічними проблемами району досліджень, а й історією, культурою, народними традиціями і фольклором тих місць, де бував. Про це свідчить, наприклад, одна з курйозних пригод, що сталася з ним у Закарпатті. Якось, досліджуючи гідрофауну колодязів, Віталій Володимирович затримався, щоб зробити нотатки у польовому щоденнику. Раптом під’їжджає автобус із групою туристів з Німеччини. Оскільки в експедиціях В.В. Поліщук завжди одягався просто (фуфайка або дощовик, кирзові чи гумові чоботи). Туристи прийняли його за місцевого мешканця і запитали, що це за село, в якому вони опинилися. Зав’язалася невимушена розмова, під час якої вчений прочитав таку цікаву лекцію, що німецькі гості були вражені глибокими знаннями, якими володів простий «дядько».

            Щоб з’ясувати істину, Віталій Володимирович до здобутих власноруч біогеографічних матеріалів часто долучав історичні відомості, народні перекази і легенди. Це допомогло йому довести явище розгалуження (біфуркації) Дунаю за античної доби, один рукав якого впадав у Чорне, а другий — в Адріатичне море. Таким же чином він виявив унікальне угруповання гідробіонтів у Північній Адріатиці, що складалося з видів — представників балтійсько-біломорського, атлантичного, каспійського і чорноморського походження. З цього факту дослідник зробив оригінальний висновок про історичну реальність переливу вод з Півночі на Південь, а також сполучення у далекому минулому Чорного й Адріатичного морів через Дунай.

            В.В. Поліщук значну увагу приділяв популяризації наукових знань серед широких верств населення. Його перу належить чимало яскравих публіцистичних і науково-популярних статей екологічного і біогеографічного напрямів. Віталія Володимировича цікавило все: походження, сучасне і майбутнє Аралу, верхньоголоценова трансгресія Чорного моря, причини зубожіння кримської фауни, походження вічної мерзлоти Сибіру, гідрографія античної Європи, загибель Атлантиди тощо. Виступаючи у засобах масової інформації, вчений нерідко критикував різних чиновників, з вини яких сталися ті чи інші екологічні аварії, зокрема найбільша техногенна катастрофа сучасності — Чорнобильська. Він засуджував створення каскаду водосховищ на Дніпрі, нераціональне зрошення чорноземів, осушувальну меліорацію.

            Віталій Володимирович вніс істотний вклад у теорію природних і техногенних катастроф. На думку вченого, природні катастрофи — звичайна форма існування природи, однак нераціональна людська як ніхто, розумів, яку небезпеку таїть у собі реалізація науково не обгрунтованих народногосподарських проектів, наприклад, спорудження атомних, гідро-акумулюючих та інших екологічно небезпечних енергостанцій. На жаль, його застереження часто не розуміли або просто ігнорували.

            Усіх, хто знав Віталія Володимировича, вражали його глибокий патріотизм, надзвичайна працездатність, широта наукових інтересів, активна громадянська позиція. Він був натуралістом-енциклопедистом, мав фундаментальні знання у галузі зоології, гідробіології, екології, демонстрував високу наукову компетентність у таких суміжних дисциплінах, як географія, археологія, антропологія, історія. Впродовж своєї наукової діяльності вчений творчо розвивав теоретичні засади біогеографії. На підставі глибоких знань та інтуїції йому вдалося по-новому інтерпретувати біосферні події новітнього розвитку Землі та передбачати їх на майбутнє. В.В. Поліщук зібрав багатющі наукові матеріали, які дали йому змогу здійснити принципово нове біогеографічне районування території держави та суміжних територій.

            Віталій Володимирович був активним громадським діячем, членом Ради Народного руху України, одним із засновників «Зеленого світу», плідно співдіяв з Конгресом українських націоналістів. Він був послідовним і принциповим борцем за збереження природи та різноманіття живого. Сміливо і безкомпромісно виступав проти адептів волюнтаристського більшовицько-мічурінського перетворення природи, за розвиток альтернативних, екологічно чистих джерел енергії.

            Сприйнятливий розум і небайдужу душу Віталія Володимировича — біолога і громадянина — характеризують такі рядки, адресовані йому одним із авторів цієї публікації:

            Ти добре Землю чути вмів
            І відчував, як в ній живе роїться.
            Застерігав: в глибинах Геї зріє гнів,
            О, нерозумні, схаменіться!

            До останніх днів життя він був сповнений творчих задумів, намагався завершити повний каталог чорноморської фауни, збирав матеріали, що стосувалися згубної дії радіонуклідів на біоту та здоров’я людини в Україні і в світі.

            Можна було б ще мовити багато добрих слів про Віталія Володимировича Поліщука як багатогранну особистість, щирого товариша, надійного друга, завжди готового прийти на допомогу. Веселий і дотепний, він легко вливався у будь-яку компанію, швидко ставав її душею, знав безліч цікавих історій і вмів їх захоплююче розповідати.

            ...Минає п’ять років, як Віталія Володимировича немає з нами. Пам’ять про нього — яскраво обдарованого вченого, колоритну особистість — збережеться у серцях численних його друзів і колег, а його наукові ідеї будуть розвинені молодим поколінням українських біологів.

© І. ЄМЕЛЬЯНОВ, член-кореспондент НАН України,
завідувач відділу популяційної екології та біогеографії Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України,
 В. БАГНЮК, кандидат біологічних наук,
старший науковий співробітник Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (Київ).
 2004

ISSN 0372-6436. Вісник НАН України, 2004, № 7

 

 

НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ПРИРОДНИЧИЙ МУЗЕЙ НАН УКРАЇНИ

ДВАНАДЦЯТІ ПОЛІЩУКІВСЬКІ ЧИТАННЯ – 2015
23 листопада, конференц-зал Національного науково-природничого музею НАН України

Поліщук В.В.

Віталій Володимирович Поліщук
01.07.1934р. - 20.11.1999 р.

ПРОГРАМА

11.00 – 11.20

Володимир Осипчук, член НСПУ, академік УМА ОрІд -  Вступне слово. Результати Поліщуківських читань1999-2015рр.

11.20 – 11.40

Наталка Борщевська - Наукова біографія Віталія Поліщука.

11.40 – 12.00

Ігор Ємельянов, член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор, директор музею ННПМ - Віталій Поліщук – вчений-катастрофіст, народжений на Донбасі в селі Богоявленка.

12.00 – 12.40

Володимир Осипчук, член НСПУ, академік УМА ОрІд - Росія і Русь. Два Дерева Життя. Парадигма Звершення Шостого Дня.

12.40  – 13.00

Олександр Шокало, член НСПУ - Національна культура і глобалізм. Фінансова цивілізація як катастрофа людства.

13.00 – 13.10

Дмитро Шупта, член НСПУ - Буша як епіцентр-зосередження духовних катастроф України.

13.10 – 13.30

Микола Ткач, кандидат історичних наук, професор Київського національного університету культури і мистецтв - Володимирові Боги, дослідження історика та поета.

13.30 – 13.50

Марія Голець, науковий співробітник Міністерства освіти - Мислення маленької дитини.

13.50 - 14.10

Емма Ходаківська, економіст, фірма «Енергія прогресу» - Вирощування енергії землі.

14.10 – 14.30

Іван Марченко, член НСПУ - Микола Холодний і світова література.

14.30 – 14.40

Сталіна Кражан, кандидат біологічних наук,  Інститут рибного господарства - Віталій Поліщук: вчений та велика людина.

14.40 - 15.10

Євген Чорний - Версія повного прочитання рукопису Войнича (манускрипту 408).

15.10 – 15.40

Ігор Заярний - Життя людини в недосконалому помешканні і не чистій екології.

15.40 - 15.50

Василь Сахнюк - Майбутнє  української свідомості.

15.50 - 16.00

Оксана Васильківська - Кожному працю Віталія Поліщука «Історична біогеографія Дунаю».

16.00 - 17.00

Чай від музею ННПМ.

Відео за матеріалами Поліщуківських читань можна подивитись тут.

 

ПЕРЕЛІК ДОПОВІДЕЙ ТА ПОВІДОМЛЕНЬ, ЗРОБЛЕНИХ НА ПОЛІЩУКІВСЬКИХ ЧИТАННЯХ

1.

Акімов І., Вступне слово: про десять наукових повідомлень Віталія Поліщука.

2.

Багнюк В., Історична біогеографія Дунаю.

3.

Багнюк В., Наступ Чорнобильського СНІДу продовжується (наслідки радіоактивного опромінення українців).

4.

Багнюк В., Огляд катастрофічних змін клімату біосфер.

5.

Багнюк В., Чорні хмари над гранітно-степовим Побужжям.

6.

Багнюк В., Сталий розвиток цивілізації. Форуми Землі.

7.

Барбон М., Хорбор. масив придеснянських лісів як пам’ять про слов’янську Велику Гіперборею.

8.

Борбат В., Зодіак скіфських богів у Золотій Пекторалі.

9.

Борбат В., Перший з’їзд монархів Європи у Луцьку 1429 року, як результат перемоги Вітовта у Грюндвальській битві 1410 року.

10.

Борщевська Н., Наукова біографія Віталія Поліщука.

11.

Василик П., Вплив сонячних спалахів на динаміку епідемічних захворювань людей та тварин за останні 20 років ХХ століття.

12.

Василик П., Цикли цивілізацій і геофізичні фактори.

13.

Васянович В., Генетична катастрофа, учинена Володимиром-Хрестителем. Результати дії геометричної прогресії через 40 поколінь.

14.

Галичанка Г., Катастрофічність українського буття на прикладі життя та творчості Марка Боєслава, воїна УПА.

15.

Голець М., Мислення маленької дитини.

16.

Грабовський В., Перші враження ботаніка у розмаїтті двох сотень Триіпостасних трав Рукопису Ора.

17.

Грицай М.П., Катастрофічний стан здоров’я українців. Актуальність повернення давньоукраїнської традиції ведичної науки оздоровлення душі,тіла,природи.

18.

Губко О., Психологія праукраїнської народності  дохристиянської доби від 20 тис. до н.д. у світлі монографії Віталія Поліщука"Історична біогеографія Дунаю".

19.

Денисюк Н., З погляду на загибель  духовної Атлантиди у світлі праць Віталія Поліщука.

20.

Дорошкевич В.О., Сутнісна основа існування  людської  цивілізації.

21.

Ємельянов І., Віталій Поліщук – вчений-катастрофіст, народжений на Донбасі в селі Богоявленка.

22.

Єфтименко В., Гармонізація потоків Сили Світла.

23.

Заярний І., Життя людини в досконалому помешканні і чистій екології.

24.

Заярний І., Життя людини в недосконалому помешканні і не чистій екології.

25.

Ісаевич В., Спогади про глибоко справжнє знання природи комах, рослин, тварин і людей Віталієм Поліщуком та Олександром Петрусенко.

26.

Капустян В., Про пережиті Ботанічним садом катастрофи за період його існування та набутий досвід катастрофічного виживання.

27.

Коляда С., Катастрофізм буття і потреба повернення до рідної свідомості.

28.

Корнієнко П., Планетарні святилища тисячоліть та "Історична біогеографія Дунаю" Віталія Поліщука.

29.

Котенко О., Арійська доктрина ВКЗ – шлях по рятування.

30.

Котенко О., Глобальний катастрофізм нашої цивілізації.

31.

Котенко О., Позитивні Катастрофізми людської свідомості.

32.

Котенко О., Синкретичний симбіоз Землі, Природи і Людини за "Історичною біогеографією Дунаю" Віталія Поліщука.

33.

Кочержинський Ю., Віталій Поліщук, історик і еколог.

34.

Кражан С., Віталій Поліщук: вчений та велика людина.

35.

Кременецький А., Пророчиця Ванга із Рупіте. Полонені слов’янські книги часу Ярослава Мудрого.

36.

Кручиненко В., Проблема астероїдно-кометної небезпеки для нашої планети. Катастрофізм та "Історична біогеографія Дунаю" Віталія Поліщука.

37.

Кузьменко В., Усе є Рівновага.

38.

Кулинкович А., ВКЗ і корінна зміна пізнавальної ситуації в природознавстві третього тисячоліття християнської ери.

39.

Кулинкович А., Триєдиність Космосу, Землі і Людини. Роздуми над монографією Віталія Поліщука "Історична біогеографія Дунаю".

40.

Кулинкович А.Є., Уточнення прогнозу Миколи Чмихова про геокатастрофу 2012 року.

41.

Марченко Г., Стародавні культово-астрономічні споруди на території України. ; 4 тис. до н.д. - 1 тис. н.д. в світлі "Історичної біогеографії Дунаю" Віталія Поліщука.

42.

Марченко І., Микола Холодний і світова література.

43.

Морозовський Р., Лукавства сучасних псевдопророків.

44.

Морозовський Р., Оренда землі від Руслана Морозовського  чи її продаж від Сергія Плачинди.

45.

Морозовський Р., Руси. Оголошення Рідновірів національної меншини в Україні.

46.

Назаренко О., Вплив катастрофічного перебігу розповсюдження подій на мовно-культурну традицію.

47.

Осипчук В,. Відкриття Ярослава Першого – історичної особи ІУ ст.

48.

Осипчук В., Відкриття  Рукопису Ора - послання Арійського Православ’я.

49.

Осипчук В., Росія і Русь. Два Дерева Життя. Парадигма Звершення Шостого Дня.

50.

Осипчук В., Свідчення аргонавтів про біфуркацію Дунаю за монографією "Історична біогеографія Дунаю" Віталія Поліщука.

51.

Осипчук В., Зцілення Україно-руського Світогляду: Досвід п’ятирічної реконструкції «Велесової книги заповітної (ВКЗ)».

52.

Підобід І., Катастрофічний стан суцільного травматизму у сільському господарстві.

53.

Пономаренко Л. А., Історична топонімія Києва.

54.

Поправко А.,  ВКЗ. Нове прочитання історії України.

55.

Поправко А., Трипільська культура і всесвітній потоп у світлі уявлень Віталія Поліщука.

56.

Савченко С., Катастрофічний стан української духовності. Напрями виходу з становища.

57.

Сахнюк В. - Майбутнє  української свідомості.

58.

Сербинська Т., Проненко Л., Принцип Універсалізму як порятунок та про парад планет 2018-24 рр. - несприятливий астрологічний прогноз.

59.

Стешенко В., Народний цілитель, ясновидець Утвенко Петро Дементійович.

60.

Стус Д., Духовна катастрофа як шлях духовного воскресіння Василя Стуса.

61.

Ткач М., Володимирові Боги, дослідження історика та поета.

62.

Ходаківська Е., Вирощування енергії землі.

63.

Чорний Є., Версія повного прочитання рукопису Войнича (манускрипту 408).

64.

Чорний Є., Орійські орієнтири розвитку Духу.

65.

Чорноморченко В., Небесний герб України - Великий Герб України.

66.

Шокало О., Національна культура і глобалізм. Фінансова цивілізація як катастрофа людства.

67.

Шупта Д., Буша як епіцентр-зосередження духовних катастроф України.

68.

Яременко Г., Відкриття в собі Великого Жіночого Триглава.

 

ОГОЛОШЕННЯ
Приймаються заявки на участь в чергових Поліщуківських щорічних читаннях. Тези доповідей надсилайте на є-мейл skorovoda@meta.ua, або скористайтесь формою ЗВОРОТНІЙ ЗВ'ЯЗОК. Надаємо трибуну не тільки тим, чиї ідеї науково обґрунтовані, а й авторам, думки яких нині сприймаються як гіпотези або помилкові судження.

вверх